Дистанційна робота для батьків

Депресія у підлітків: просто поганий настрій чи реальна загроза? (Всеосвіта)

Пропонуємо конкретні способи, які допоможуть подолати депресію у підлітків

Підлітковий вік – пора активного розвитку та внутрішніх конфліктів, бажання самостійності та страху перед відповідальністю, розробки стратегій взаємодії з оточенням та пошуку власного «Я». З іншого боку, саме підлітковий вік є періодом особливої вразливості, коли доводиться зіштовхуватись з життєвими труднощами, людина може втратити віру в себе, впасти у відчай та відмовитись від будь-якої взаємодії зі світом, що оточує. Все це може бути ознаками підліткової депресії.

Згідно з даними ВООЗ, 5-20% усіх людей хоч раз у житті мали депресивний період. Алгоритм подолання депресії є досить чітким і послідовним, але, якщо його не дотримуватись, можна завдати суттєвої шкоди здоров’ю людини та загострити ті проблеми, які вона намагається подолати.

Що треба знати про депресію: 

• це поширене психічне захворювання;
• може мати летальні наслідки;
• має високий ризик рецидивів;
• часто не виявляється;
• часто неналежно лікується.

Чому виникає депресія? Чому виникає лісова пожежа? Пропонуємо порівняти ці два, на перший погляд, не сумісні поняття: 

Пожежі:

• відсутність опадів;
• певні сорти деревини;
• необережне поводження з вогнем.

Депресія:

• довготривале життя в умовах стресу і напруги;
• біологічна схильність;
• критична подія.

Розлади, що можуть супроводжувати депресію:

• дистимія – цемхронічні депресивні настрої, що не досягають ступеня вираженої депресії під час маніакально-депресивному психозі. Характерними є: постійна втома, відчуття внутрішнього дискомфорту, похмурі думки, поганий сон;
• зловживання психоактивними речовинами;
• соціальна фобія;
• генералізований тривожний розлад;
• панічний розлад.

Депресію у підлітків можна діагностувати за такими критеріями:

• щонайменше 2 тижні більшу частину дня у людини спостерігаються щонайменше 5 з 9 симптомів;
• симптоми не спричинені вживанням хімічних речовин чи іншим соматичним чи психічним розладом;
• симптоми спричиняють значущий дистрес та/або погіршення функціонування.

Тож якими є симптоми депресії:

• пригнічений настрій
• ангедонія
• психомоторне сповільнення або ажитація;
• зменшення рівня енергії;
• негативне, песимістичне мислення;
• небажання жити;
• порушення пам'яті та уваги;
• порушення сну;
• порушення апетиту;
• типові для депресії думки та способи поведінки.

Джерело: https://mukharskayapsi.blogspot.com/2020/04/blog-post_15.html

Чи може психолог закладів освіти працювати з депресією? Все залежить від ступеня депресії: 

• легка депресія – можлива допомога практичного психолога або навіть самодопомога за умови знання основних алгоритмів подолання депресії.
• помірна депресія – необхідною є психотерапія або фармакотерапія. Причому обидва цих способи втручання є однаково ефективними.
• тяжка депресія – необхідною є фармакотерапія. Психотерапія можлива лише як додатковий спосіб втручання.

Як визначати рівень ступінь депресії? За допомогою Опитувальника депресії Бека. Він складається з 21 твердження, кожен з яких містить кілька варіантів тверджень. Потрібно вибрати одне з них, яке описує самопочуття підлітка. Опитувальник можна пройти за цим посиланням: https://cbt-therapist.net/BDI

Алгоритм роботи з підлітковою депресією: 

• провести з людиною психологічну просвіту;
• навчити її дистанціюватись від думок;
• сповнити життя людини поведінковими активностями;
• допомогти їй розв'язувати проблеми, що накопичились за час депресії.
• визначити цінності людини, відповідно до них сформулювати цілі та запланувати їх досягнення
• працювати над подоланням проблем у міжособистісній взаємодії
• допомогти людині сформувати навички самодопомоги та попередження рецидивів

Техніка дистанціювання від думок:

1. розпізнати думку і назвати її (з усмішкою, якщо можливо)
2. нагадати собі, що це некорисно
3. «відпустити» думку
4. переключити увагу на щось корисне
5. повторювати знову і знову, коли некорисні думки повертатимуться

Принципи планування поведінкових активацій:

• орієнтація на ресурси;
• створення графіків і розкладів активності;
• фіксація настрою впродовж виконання активностей;
• переважний відбір тих активностей, які приносять найбільше позитивного настрою;
• поступове ускладнення активностей;
• обговорення і врахування можливих труднощів.

Чому важливо формулювати цілі?

• вони допомагають рухатись у напрямку цінностей;
• концентрують увагу, енергію;
• мотивують, надихають;
• організовують поведінку;
• дають відчуття успіху.

Але іноді процес є більш цінним, ніж результат. Іноді цілі можуть змінюватись і це нормально. 

Попередження рецидивів депресії:

Бути впевненим, що депресія – це просто хвороба, для подолання якої кожна людина має достатньо ресурсів. Знати алгоритми самодопомоги під час депресії та вміти розпізнавати наближення рецидивів. 

Бажаєте краще розуміти підлітків та знати способи, як їх підтримати й допомогти у важкий період – переглядайте вебінар Олени Литвиненко! Упродовж вебінара спікерка порушила низку питань, що пов’язані із психологією підлітків. 

https://youtu.be/MsMDIlFco74

Вебінар: https://vseosvita.ua/webinar/pidlitkova-depresia-pricini-viniknenna-ta-algoritmi-podolanna-162.html

Джерело: Всеосвіта

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

• Пам'ятка для батьків: «Діти. Інтернет. Мобільний зв'язок»

• Facebook
• Twitter
• LinkedIn
• Google+

За даними міжнародного дослідницького проєкту ESPAD, у 2019 році лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користувались соціальними мережам. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно  50% – 4 та більше годин. 

Діти також використовують Інтернет для шкільного та позашкільного навчання. За правильного використання мережа привчає до самостійного розв'язання задач, структурування великих потоків інформації, дотримуючись основних правил безпеки.

Щоб допомогти батькам і педагогам отримати інформацію щодо захисту дітей від впливу шкідливої інформації, розроблено посібники, шкільні уроки та складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть дітям безпечно користуватись цифровими технологіями.

КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ “КІБЕРПЕС”

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: 

• поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
• повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. 

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті “Кіберпес” можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
• як визначити контент, що містить кібербулінг;
• що робити, якщо вас кібербулять;
• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
• як попередити кібербулінг;
• як не бути кібербулером.

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING”

Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі. 

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.  

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей. 

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Освітній проєкт #stop_sexтинг за підтримки МОН, Мінцифри та Уповноваженого Президента України з прав дитини створили навчальні матеріали для батьків і педагогів щодо упередження та протидії сексуальному насиллю в Інтернеті:

• - Урок «Інтимні селфі в інтернеті» для 7-11класів  http://metodsolraj.ucoz.ua/news/urok_dlja_pidlitkiv_intimni_selfi_v_interneti_zhart_chi_nebezpechnij_rizik/2019-01-31-690
• - Урок «#не_ведусь» для 5-6 класів                                                   https://stop-sexting.in.ua/urok-dlya-5-6-klasu/
• - Квест «#не_ведусь» для 7-8 класів                                        https://stop-sexting.in.ua/kvest-dlya-7-8-klasu/
• - Квест «#не_ведусь» для 9-11 класів                                         https://stop-sexting.in.ua/kvest-dlya-9-11-klasu/

ВСЕУКРАЇНСЬКА КАМПАНІЯ ПРОТИ КІБЕРБУЛІНГУ DOCUDAYS UA

У межах всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу, за сприяння МОН, було проведено ТИЖДЕНЬ проти булінгу для учнів 5–7 та 8–11 класів. Загалом в проєкті взяли участь 81 000 учнів, 1609 вчителів і 320 шкіл.

Всеукраїнська кампанія проти кібербулінгу створила відео “Mr. Nox“ і буклет для батьків і дітей, який пояснює, як розпізнати кібербулінг і куди звертатися дітям і батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу. 

Docudays UA дає можливість створити кіноклуб на базі закладу освіти. Кіноклуб дасть змогу отримати доступ, зокрема, і до фільмів із теми цькувань, як-от “Булер”. Зареєструвати кіноклуб у закладі освіти можна за посиланням.

ПОСІБНИКИ, ЯКІ МОН ПРОПОНУЄ ВИКОРИСТОВУВАТИ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ БЕЗПЕЧНОМУ КОРИСТУВАННЮ ІНТЕРНЕТОМ:

1. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків 
2. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник
3. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
4. Пам’ятка для батьків «Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок», розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.

Джерело :   https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

Чому дитина не хоче вчитися?

 «Навіщо ходити до школи?», «Не хочу я вчитися!», «І хто вигадав цю школу?»... Як часто вам доводиться чути подібні фрази від своєї дитини? З початком нової навчальної чверті знову стала актуальною проблема відсутності в дитини мотивації до навчання.

    І, якщо раніше це стосувалося здебільшого підлітків (у зв’язку з перехідним періодом), то зараз навіть малюки в початковій школі не мають бажання ходити до школи.

    Тому ми вирішили з’ясувати, що може стати причиною втрати інтересу школяра до отримання знань і як батьки можуть допомогти дитині сформувати навчальну мотивацію.

• У сьогоднішній статті — разом з психологами розбираємося в причинах, а вже в наступній — будемо шукати шляхи вирішення проблеми.

    Які ж причини відсутності бажання вчитися у дітей?

    Вирішення проблеми починається зі з’ясування причин, адже поведінка дитини завжди має під собою якісь підстави.

    Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз в інтерв’ю каналу «1+1» пояснює: «Вчитися і пізнавати нове —це природна потреба дитини. І вона втрачає доступ до неї, коли щось в її житті відбувається не так». Тож у випадку небажання дитини ходити до школи, психолог рекомендує батькам насамперед виключити такі дві причини:

    1. ПЕРЕВТОМА

    Дитячий організм ще не може витримувати великі навантаження. А батьки, в гонитві за навчальним результатом, часто забувають про це, і поспішають записати дитину зразу на кілька секцій і додаткових курсів.

    Тому, якщо в дитини погіршилася успішність і вона відмовляється вчитися, насамперед з’ясуйте, чи не є навантаження в школі і поза нею надмірним для вашої дитини, чи немає в неї ознак перевтоми (млявість, дратівливість, погіршення апетиту, порушення сну, часті хвороби).

    2. СТРАХИ  

    Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію.

• За словами Світлани Ройз, страх блокує неокортекс — нові області кори головного мозку, які відіграють важливу роль у навчанні і запам’ятовуванні інформації.

    Які в дитини виникають страхи, пов’язані з школою? Психолог відзначає, що найчастіше школярі бояться:

• конкретного вчителя;
• авторитарних батьків;
• конкретних однокласників, які дражнять дитину;
• проявити неуспішність (якщо дитина пропустила попередній матеріал чи не має базових знань);
• зробити помилку;
• йти в туалет у школі (дітям легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому).

  3. Крім того, Світлана Ройз виділяє декілька ВНУТРІШНІХ ПРИЧИН втрати в дитини навчальної мотивації. Вона може:

• розчаруватися в тому, що може бути «успішною»;
• не вірити в себе;
• привертати увагу неуспішністю;
• не бачити сенсу в тому, що робить;
• важко адаптуватися до групи (якщо дитина інтровертного типу);
• ревнувати до старшого-молодшого брата-сестри.

    Серед інших важливих причин відсутності бажання дитини вчитися виділяємо:

    4. НЕГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ

    Дуже часто дитина втрачає інтерес до навчання, коли її рано віддають до школи, не враховуючи її потреби, можливості сприймати і засвоювати інформацію, фізичний розвиток і ту ж таки здорову мотивацію.

• Катерина Гольцберг, дитячий і сімейний психолог, член Професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, пояснює: «Коли діти йдуть до школи зарано, це дає негативні результати практично відразу. Біологічна неготовність дитини до школи призводить до втоми, нездатності зосередитися на завданнях, розчарувань і в результаті — до шкільної дезадаптації. І це аж ніяк не сприяє бажанню вчитися й мати від цього задоволення.»

    Якщо дитина ще й не відвідувала дитячого садка, то в неї може бути несформована довільна поведінка, яка дає можливість враховувати думку іншого, дотримуватися правил, жити в колективі.

• «Такий школяр часто діє на свій розсуд, не враховуючи необхідності зважати на думку інших людей. У результаті він отримує реакцію на свої дії, до якої не звик. І надалі це може розвинутися в стійке небажання ходити до школи, яка живе за недоступними і незрозумілими йому законами.»

    Катерина Гольцберг додає ще п’ять важливих причин падіння інтересу дитини до школи:

    5. НЕВІДПОВІДНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОТРЕБАМ СУЧАСНОЇ ДИТИНИ

    У світі сучасних технологій вчителю дуже важко залишатися цікавим для дитини. Адже вона має реальну можливість вибрати, звідки черпати знання (переглянути навчальний відеоролик, завантажити енциклопедію на смартфон чи відвідати Експериментаніум). Тому

• «У складному інформаційно насиченому світі завдання вчителя — навчити дитину відсівати, фільтрувати інформацію, відрізняти брехню від істини, аналізувати, систематизувати, шукати, націлювати увагу в потрібному напрямку. Інакше пересичена інформаційним потоком дитина пізнавати нове не захоче, так само, як дитина, наївшись цукерок, не їстиме супу,» — відзначає психолог.  

    6. КРИТИКА ДІЙ ДИТИНИ

    Якщо батьки або вчитель (через некомпетентність, безтактність, упередження) негативно оцінюють діяльність школяра, інтерес до цього заняття в дитини пропадає. Це можуть бути фрази на кшталт:

• «Ой, що це ти тут „накарлякав“?»;
• «Не роби цього, однаково в тебе не вийде»,
• «Он дивися, як у Каті гарно, а в тебе як завжди...»;
• «Краще це зроблю я».

    До слова, часто критика супроводжується ще й бажанням дорослих зробити все не разом із дитиною, а замість неї. Відповідно, дитина сприймає таку поведінку, як сигнал — «Ти сам не впораєшся, ти не здатен, покинь це!». Хіба в таких умовах може сформуватися здорова мотивація?

    7. КОНФЛІКТИ В РОДИНІ

    Діти, в чиїх сім’ях бувають часті конфлікти й скандали між батьками, також не дуже хочуть вчитися. За твердженням Катерини Гольцберг, дитина в такій родині витрачає багато енергії на переживання або залагодження конфліктів, і їй може просто бракувати сил на навчання.

• Оскільки абстрагуватися від такої ситуації дитині дуже складно, вона реагує на стрес зниженням усіх форм активності, в тому числі й навчальної.

   8. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ДИТИНИ

   Діти з низькою навчальною мотивацією часто живуть у родинах, де немає єдиних правил і вимог до дитини з боку батьків, де мама і тато дають суперечливі інструкції з виконання, наприклад, домашніх завдань.

   У таких сім’ях в дитини відсутній режим дня, немає чіткої організації побуту, виконання домашніх завдань контролюється випадково й безсистемно, а критерії успішності змінюються залежно від настрою батьків чи інших членів родини.

    9. НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ

    Критичні фрази про школу, негативна оцінка батьками вчителя, навчальних предметів і шкільних подій зовсім не сприяють формуванню шанобливого ставлення до школи.

• «Фрази, що знецінюють шкільні предмети, про те, що навчання — це втрата часу, не приведуть до того, що дитина на цьому тлі раптом почне вчитися й усім серцем полюбить школу», — зазначає Катерина Гольцберг.

    Важливою причиною відсутності навчальної мотивації в дитини є також:

    10. НАДМІРНА ОПІКА

    Знецінюючи вольові прагнення дитини, не даючи їй можливості проявляти самостійність, батьки можуть викликати апатію дитини й повне небажання вчитися. Школяр взагалі може відмовитися робити щось самостійно,без постійних підказок мами та сидіння поряд, поки всі уроки не будуть зроблені.

    Як ми бачимо, причини відсутності у дітей навчального інтересу — дуже різні. У деяких школярів вони пов’язані з фізичною та психологічною неготовністю до навчання, в інших — з особливостями сімейної ситуації чи виховними промахами дорослих.

    Але, якщо ми з’ясуємо справжню причину, то зможемо змінити і ситуацію. Детально про способи підвищення навчальної мотивації дитини поговоримо вже в наступній статті.

Джерело: https://learning.ua/blog/201911/chomu-dytyna-ne-khoche-vchytysia/?fbclid=IwAR3kkO5QU_Mj2TGnfmb6ibpNaxJKBxwSJh5IeWa93nrJXZwKgv41PWy0qDU

Корекційні вправи та ігри

для дітей з особливими освітніми потребами

Джерело: 1. Інклюзивно-ресурсний центр"

                  2. Видавнича група ОСНОВА

Вашій увазі представлені зразки універсальних завдань, що можна використовувати у роботі з молодшими школярами з ООП різних категорій. 

Вправи для розвитку моторики і уваги.

1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).
2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.
3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.
4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.
5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.
6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)
7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна: а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.

Вправи для розвитку пам’яті та уваги

1. Вправа «Швидко назви». Дорослий показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив.
2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.
3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.
4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.
5. Вправа «Не помились». Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.

Вправи для визначення кольору, форми, величини

1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).
2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.
3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.
4. Складання різних пірамідок.
5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.
6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.
7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.

Корекційні вправи для неспокійних дітей

Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:

1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.
2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.
3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.
4. Тихо встати і сісти.
5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.
6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).

Корекційні вправи для досягнення відповідної швидкості рухів

Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.

1. Прибрати зі столу руки швидко по команді.
2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).
3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.
4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.
5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).
6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки.

Корекційні ігри Гра «Що змінилось?»

1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.

2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.

Гра «Маленька господиня» Мета гри – розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка. Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п.

Ігри із будівельним матеріалом

1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти  краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.
2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний.  Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.
3. Дитина будує за власним задумом.  Але якщо навчити їх будувати декілька «об’єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам’яті самостійно і отримувати задоволення від гри.

Цікавими, практично зорієнтованими універсальними навчальними завданнями з розвитку мовленнєво-мисленнєвої діяльності є такі, де учень (учениця):

• за наслідуванням, фотографіями, смайликами, відеофрагментами, вербальною інструкцією виконує вправи мімічної та зорової гімнастики;

• впізнає частково закриті букви;

• знаходить, впізнає та називає букви у незвичному розташуванні, як складову предметних зображень;

• із букв, запропонованих врозкид (4–5), складає назву зображеного предмета, визначає «зайву» букву, записує слово у клітинки;

• із двох складів, розташованих на певній відстані, утворює та читає слова;

• за вербальною інструкцією виконує проби Хеда;

• читає окремі «чарівні» слова (речення, міні-тексти) зліва направо, а потім справа наліво; помічає, що прочитані слова та їхня послідовність залишилися незмінними;

• читає слова, розфарбовує картинку у різні кольори відповідно до номерів;

• вміє вибрати зайве;

• читає оповідання (вірші) з малюнками-вставками, прогнозуючи узгодження слів у числі та відмінку;

• розшифровує ребуси з використанням букв і цифр;

• вибирає поміж запропонованих варіантів фігур потрібну і вставляє її в порожню клітинку, пояснює свій вибір;

• використовуючи опорну частину у вигляді односкладового слова, читає слова;

• читає віршовані мініатюри, закреслюючи кілька (2) «зайвих» букв;

• відгадує ребуси, об’єднані у віршовану мініатюру (прозовий міні-текст).

• розв’язує логічні задачі:
  • з оперуванням лише одним судженням з метою розкриття в ньому знань, що містяться в прихованому вигляді (Сергійко вищий за Ігоря. Хто нижчий?);
  • з оперуванням двома судженнями з метою вироблення нового змісту (Олег нижчий від Андрійка. Андрійко нижчий від Миколки. Хто найвищий?).

Отже, використання зазначених видів допомоги та ігрових завдань сприятиме подоланню у дітей з особливими освітніми потребами первинних, а також попередженню появи вторинних порушень мовленнєвого (дисграфії, дислексії, дизорфографії) та пізнавального розвитку.

Джерело: https://mukharskayapsi.blogspot.com/2020/05/1.html